Що потрібно знати про біжутерні сплави

28.06.2019

На шляху освоєння збору біжутерії кожен майстер якось стикається з неприємністю: потемніла (почорніла, почервоніла) фурнітура, зламалася застібка, тріснув кулон.Виріб, виконаний з любов'ю, втрачає вигляд, стає непридатним для використання. І тоді майстер починає запитувати себе: яку фурнітуру треба обирати? Швидше за все, якщо ви читаєте цю статтю, то із проблемою неякісної фурнітури ви вже зіткнулися. Давайте розбиратися разом.

Вся фурнітура для біжутерії виготовляється із металів. Біжутерний сплав – це таке загальне і вельми розмите поняття, яке може характеризувати як якісний і стійкий до зовнішніх впливів матеріал, так і «кволий» метал, що чорніє від контакту з повітрям. Слово «біжутерний» означає те, що матеріал не містить у своєму складі дорогоцінних металів, інакше він відносився б до ювелірних сплавів..

Розглянемо найпоширеніші види біжутерних сплавів.

1. Мельхіор – сплав міді (до 75%) із нікелем. Зовні дуже схожий на срібло. Має високу міцність і антикорозійні властивості, не іржавіє на повітрі і у воді. Завдяки високій пластичності сплаву з мельхіору створюють фурнітуру для прикрас найрізноманітніших форм із дивовижними орнаментами та візерунками. Мельхіор може називатися "китайським сріблом" або "білою міддю". В прикрасах сплав ідеально поєднується із бірюзою, аметистом, агатом. Якщо вірити магії металів, то мельхіор називають металом мудрості. Вважається, що він допомагає сконцентруватися на чомусь, відкриває в людині нові грані. Мельхіор був винайдений китайцями і поширений пізніше у всьому світі. Декілька століть європейці намагалися розсекретити формулу сплаву, яку китайці тримали в таємниці.

2. Наприкінці 18-го століття у Німеччині у спробах розгадати склад мельхіору вивели формулу дуже схожого сплаву та назвали його нейзильбер («Нове срібло»). Від мельхіору він відрізнявся дещо іншими пропорціями міді та нікелю, а також додаванням цинку. Ціна нейзильбера нижча за мельхіор, але він не менш міцний, пружний і стійкий до впливу зовнішнього середовища. Мельхіор та нейзильбер у поєднанні з високоякісним покриттям використовуються для створення елітної (ювелірної) біжутерії.

3. Альпака – сплав, подібний за складом та властивостями з нейзильбером, відрізняється лише своїм походженням. Цей сплав – виходець із Мексики, тому його часто можна зустріти під назвою «мексиканське срібло».

4. Латунь – сплав міді та цинку з оловом, марганцем та нікелем. Дослівно з англійської перекладається як «жовта мідь» і вважається імітацією золота. Виконана з якісної латуні (з сумлінним дотриманням пропорцій) фурнітура практично не темніє, а прикраси з такою фурнітурою при належному догляді служать не одному поколінню. Різновидом латуні є томпак та брас.

5. Хірургічна (медична, нержавіюча) сталь – загальна назва групи сплавів, що використовуються у медицині для інструментів, обладнання, протезів. Основними характеристиками таких сплавів є стійкість до корозії та окислення, висока твердість та низька пористість. Такі властивості металу, звичайно ж, потрібні і у виробництві фурнітури для біжутерії. Міцність та твердість матеріалу досягається шляхом додавання вуглецю (0,4-1,2%). Сполучні елементи, основи та застібки з хірургічної сталі в біжутерії дуже рідко ламаються та перетираються. Сплав містить не менше 13% хрому, який утворює тонку захисну плівку, що уберігає метал від дії води, повітря, кислот та високих температур. Ціна на фурнітуру із хірургічної сталі досить бюджетна. Проте розмаїтість її невелика, т.я. тугоплавкість металу не дає можливості отримання витончених вигинів і хитромудрих форм.

6. Силумін – сплав алюмінію (до 90%) та кремнію. Метал легкий за вагою. Відрізняється високою пластичністю, повторює різноманітні форми, що забезпечує найширший асортимент фурнітури з даного матеріалу за низькими цінами. Стійкий до корозії, але вельми крихкий матеріал. При неакуратному поводженні з біжутерією фурнітура може тріскатися та розфарбовуватись. Саме силумін найчастіше використовується сьогодні для виробництва недорогої біжутерії.

7. Просто… біжутерний сплав. Дуже часто у графі «матеріал» виробники фурнітури для біжутерії вказують на розмите поняття «біжутерний сплав». Деякі компанії таким чином оберігають розроблені особисто фірмові «рецепти» металу, а деякі намагаються приховати шкідливі домішки, використані для отримання сплаву, або інші його негативні характеристики. Тому в даному випадку визначити якість такої фурнітури можна лише методом спроб та помилок (купувати у певного продавця у невеликих кількостях та тестувати).

Слід зазначити, що сам біжутерний сплав – не завжди показник якості фурнітури. Велику роль також відіграє його покриття, види якого розглянемо в одній з наступних статей.

Статтю підготувала Ірина С.